Ярослав Кологривов, «Київська політехніка»: Раніше гроші, які замовник виділяв на проект в КПІ, могли піти на зарплату шахтарям

IMG_3073.jpg
z_9091de7a.jpg
15.jpg

Кожен четвертий програміст в Україні вчився в КПІ. Саме тут готували 27% всіх ІТ-фахівців країни, яка сьогодні знаходиться на 13 місці з аутсорсингу. Хороша підготовка і порівняно невисокі матеріальні запити роблять українців привабливими кандидатами для зарубіжних компаній. Кращі «айтішники» не бажають пов'язувати свою долю з наукою, замість цього вони йдуть на ринок, де зможуть гідно заробляти.

«Якщо тенденція зберігатиметься, через 5-10 років нікому буде поповнювати наукові школи і вчити нових програмістів, - стверджує перший заступник генерального директора Наукового парку« Київська політехніка »Ярослав Кологривов. - Від цього програє не тільки КПІ, але в першу чергу ті компанії, які забирають у нас фахівців ».

З метою зберегти науку в Україні, зробити її прибутковою і був створений Науковий парк. Журналіст AIN.UA поговорив з Кологривововим, щоб докладніше дізнатися про цю структуру і про те, як наука сьогодні конкурує з комерцією.
З якою метою створювався Науковий парк «Київська політехніка»?

Київський політехнічний інститут - не тільки освітній, але також дослідницький ВНЗ. Всього в КПІ 29 факультетів та інститутів, а також 13 науково-дослідних інститутів. У них вчені можуть виконувати замовлення від підприємств. Наприклад, якщо в компанії виникає необхідність оптимізувати якийсь процес або автоматизувати ділянку виробництва, вона може звернутися в КПІ, і наші вчені запропонують рішення проблеми. У нас є і власні інноваційні проекти, які раніше порошилися на полиці замість того, щоб успішно впроваджуватися і приносити дохід.

Ми вирішили створити структуру, яка б дозволила втілювати ці напрацювання в життя і комерціалізувати їх. Вивчивши досвід Стенфордського університету, MIT, ряду європейських вищих навчальних закладів, у 2006 році за їх зразком був заснований Науковий парк «Київська політехніка» у відповідності зі спеціальним законом України.

А чому КПІ не міг обійтися без створення Наукового парку? Адже до цього замовлення якось виконувалися. Навіщо окрема структура?

Ряд особливостей вузу не дозволяв динамічно реагувати на запити ринку, наших партнерів та інвесторів. КПІ є державною структурою і не може бути прибутковим. У вузу немає банківського рахунку, тільки казначейський. Замовник, звичайно, міг перерахувати туди гроші на реалізацію проекту, але щоб отримати до них доступ, КПІ доводилося направляти в казначейство офіційний запит. Іноді ці кошти йшли на потреби держави, наприклад, на виплату зарплати шахтарям, і доводилося чекати кілька місяців, щоб до них дістатися.

Друга складність - наявність в держструктурах тендерних процедур. Припустимо, клієнт хоче, щоб ми виконували його замовлення на обладнанні Bosch, а тендер виграв якийсь «Сельмашстрой». І замовнику диктували, яке обладнання купувати.

І нарешті, у тарифних сітках КПІ чітко розписано, хто яку зарплату може отримувати. Якщо професор на своїй основній посаді отримує, умовно кажучи, 5 тис. грн на місяць, то, виконуючи суміжні проекти, він не може отримувати другу зарплату вище, ніж перша. І якщо замовник платив йому за проект 100 тис. грн на місяць, професору доводилося чекати два роки, перш ніж йому повністю виплатять гонорар.

А у Наукового парку є свій банківський рахунок, немає обмежень по зарплаті та тендерних процедур. Отримуючи замовлення, ми можемо на час його виконання узяти в штат «Київської політехніки» будь-якого вченого, виплатити йому будь-які гроші, закупити те обладнання, яке потрібно нам, а не державі, а головне, отримати прибуток.
«Київська політехніка» була створена на підставі спеціального закону України.

У чому його необхідність, і як держава бере участь у діяльності Наукового парку?

Тоді це була абсолютно унікальна для нашої країни структура. З клієнтами ми працюємо, як комерційне підприємство - укладаємо такі ж договори, як і наші конкуренти, де чітко описані терміни виконання, випадки та штрафи, вимоги до якості продукту. Але при цьому фактично залишаємося підрозділом КПІ. Щоб визначити законну схему роботи подібної структури, Верховною Радою був ухвалений окремий Закон України «Про Науковий парк« Київська політехніка »». І клієнтам так спокійніше - все законно і прозоро.

Пізніше, в 2010 році, на базі нашого закону був прийнятий інший закон - «Про наукові парки», який дозволив усім українським вишам 3-4 рівня акредитації створювати свої власні наукові парки. Сьогодні нам приємно спостерігати, як наші колеги розвивають подібні структури у себе - наприклад, Університет ім. Шевченка. Багато консультуються з нами, вивчають наш досвід.

З моменту створення «Київська політехніка» не отримала від держави (у тому числі і КПІ) ні копійки. Спочатку закладалися суми, які нам мали виділити на старт, але вони так і не надійшли. Ми самодостатні і кожен рік показуємо позитивну динаміку.

Які завдання ставить перед собою сьогодні Науковий парк? Опишіть схему його роботи.

У науковому парку працює штат із юристів, економістів, бухгалтерів та маркетологів, які досліджують і аналізують потреби ринку. Замовлення перенаправляються в наукові школи, тим самим спрямовуючи їх в актуальне русло.

Крім того, у КПІ є багато напрацювань у різних галузях економіки - хімія, біотехнології, механіка, ІТ ... Ми шукаємо споживачів, які можуть впровадити у себе на підприємстві ці розробки, перетворити їх на товар або послугу як в Україні, так і за її межами. За цей університет і вчені отримують певні дивіденди - або роялті, або одноразовий платіж.
З якими компаніями сьогодні співпрацює «Київська політехніка»? Як напрацьовувалися ці партнерства?

КПІ - це бренд. До нас завжди зверталися за рішенням технологічних проблем. Серед наших клієнтів багато державних підприємств. З українських - "Укренерго", "Укрзалізниця", "Укрметртестстандарт", ДП "Антонов". З іноземних - Новосибірський «Енергопром», Техаський інститут наук (TxlS). В області ІТ самими знаменитими нашими партнерами є компанії NetCracker і Samsung. З NetCracker ми працюємо рік, з Samsung - довше. Нещодавно почали співпрацювати з норвезькою компанією Q-Free, яка розробляє програмне забезпечення для оптимізації транспортного руху у великих мегаполісах.

Останні місяці ми дуже щільно співпрацюємо з Незалежною Асоціацією банків України (Набу) - це більше 90 провідних банків країни. Вони зацікавлені у створенні венчурного фонду, щоб фінансувати кращі проекти Наукового парку. Перш за все, їх цікавлять рішення в області кібербезпеки, але інші галузі також розглядаються.
Що Науковий парк може дати бізнесу? Чому всі ці компанії зацікавлені у співпраці з «Київської політехнікою»?

Ми довели, що можемо реалізовувати найскладніші наукові проекти. Такі гіганти як Microsoft, IBM, Apple формують для себе повноцінні дослідницькі інститути, їх вчені отримують шалені гроші, вирішуючи поставлені завдання. Але середні компанії навряд чи можуть собі це дозволити, тому вони працюють за принципом аутсорсингу. Навіть R & D-підрозділу великих компаній не всі наукові завдання можуть вирішувати самостійно - іноді їм дешевше виконувати такі проекти у нас.

Наскільки пріоритетно для «Київської політехніки» напрям ІТ? У чому ваші конкурентні переваги?

У галузі ІТ ми здатні на більше, ніж наші конкуренти. Там працюють наші ж випускники, які можуть робити тільки те, чому їх навчили. А в наукових школах вчені вирішують принципово нові завдання. Хоча навіть тривіальні послуги у нас іноді обходяться дешевше, ніж у конкурентів.
Які проблеми галузі ви вирішуєте як науковий парк? Адже якщо проекти в інших галузях можуть «залежатися» на полиці, то ІТ сьогодні - гаряча тема ...

Сьогодні в Україні обдарований студент, який хотів би пов'язати своє життя з наукою, або йде в аспірантуру на зарплату в $ 300 - $ 400, або йде на ринок і отримує $ 3-5 тис. Не те що кращі - взагалі ніхто не вибере перший варіант. Дохід третьокурсника подекуди більший, ніж у професора, який його навчає. Тому ректором було поставлено завдання виправити ситуацію, що склалася.

Ми об'єднали ІТ-підрозділу наших кафедр (а програмування сьогодні є майже скрізь) і створили підструктуру Наукового парку, яка фокусується тільки на ІТ. Виконуючи замовлення від компаній, наші професори і студенти отримують за це додаткові зарплати, які обчислюються в тисячах доларів. Таким чином, ми вирішуємо проблему перекосу зарплат і відтоку талантів на ринок.

Які найбільш знакові ІТ-проекти, реалізовані в Науковому парку, ви могли б виділити?

У нас їх було дуже багато, але далеко не про всі ми можемо говорити, так як підписували договір про нерозголошення. Наприклад, те, що ми робили для Samsung, ми обговорювати не можемо, а там були дуже цікаві та інноваційні проекти.

Останнє, що приходить в голову - це проект з передачі 3-D зображення в якості full-HD в режимі реального часу. Ми виконували це завдання для одного українського НДІ, вони планували проводити дистанційне навчання у форматі вебінарів. Потрібно було реалізувати можливість такої передачі без затримок і перешкод між більш чи менш потужними, але самими звичайними домашніми комп'ютерами. Ми розробили не лише програмне забезпечення, але і спеціальні мікросхеми. Аналогів нашому рішенню на той час не було, принаймні в економ-сегменті.

А, до речі, скільки коштував найдорожчий проект, реалізований у Науковому парку?

Вартість проектів, які ми виконуємо для великих клієнтів, обчислюється мільйонами гривень. Найдорожчі - до 5 млн грн.

За якою схемою оплати ви працюєте з замовником? Як розподіляється прибуток від проектів і на що вона йде?

Замовник повністю фінансує проект: платить зарплату виконавцям, при необхідності виділяє кошти на закупівлю обладнання. Прибуток від проекту де-юре отримує Науковий парк, проте фактично ці гроші йдуть в КПІ. Якщо дивіденди виплатять засновникам, тобто самому КПІ, вуз отримає їх безпосередньо. Наприклад, деякі замовники, які є держпідприємствами, воліють фінансувати проекти через казначейство. Комерційним компаніям, звичайно, більше підходить банківський рахунок Наукового парку, але фактично це просто «іншу кишеню» КПІ.

Дохід від проектів, як правило, йде на підтримку і розвиток інфраструктури вузу.

А що відбувається з обладнанням, яке фінансує замовник? Він може його забрати або воно теж переходить в КПІ?

Звичайно, але ми завжди схиляємо замовника залишити його у нас і передаємо в КПІ, щоб кафедра могла використовувати це обладнання в подальшому.

Як Науковий парк працює зі стартапами? Розкажіть про Polyteco - як він співвідноситься з «Київської політехнікою»?

Бізнес-інкубатор Polyteco - це пілотний проект, орієнтований тільки на сегмент ІТ. Ми вирішили випробувати модель інкубатора на цьому напрямку, оскільки сьогодні ІТ - самий затребуваний і не витратний сегмент. Не потрібно будувати лабораторії, дослідні центри - достатньо виділити приміщення, поставити комп'ютери і провести Інтернет.

Але ми не зациклюємося на ІТ та намагаємося допомагати проектам у всіх областях, перш за все, в пошуку інвесторів. В Європі і США поступово відходять від істерії з приводу ІТ-проектів, їх цікавить медицина, альтернативна енергетика, створення нових матеріалів. У 2012 році разом з Набу, Президентським фондом Леоніда Кучми «Україна», Українським науково-технологічним центром та Європейською Комісією ми провели фестиваль інноваційних проектів Sykorskiy Challenge - це всеукраїнський проект з відбору стартапів. В експертну раду ми запросили 15 експертів, велика частина яких - представники венчурних фондів США, Франції, Бразилії, Ірландії, Латвії, Японії, Австралії. На відбірковий тур надійшло 106 проектів. У підсумку три переможці отримали фінансування від Набу в сумі 160 тис. грн. Надалі асоціація планує виділяти більше грошей.

Фестиваль став гарною рекламою для КПІ - ми отримали багато запитів, в першу чергу з США, від різних венчурних фондів з пропозицією співпрацювати. У них майже немає цікавих ідей - все давно розібрали, а в наукових колах колишнього Радянського Союзу таких дуже багато і в Україні ці проекти не затребувані. Зате затребувані в Штатах.

Щоб помістити проект на інкубацію в Polyteco або на розгляд до Науковий парк, обов'язково бути студентом, співробітником або випускником КПІ?

Науковий парк - це всеукраїнський проект, ми працюємо абсолютно з усіма, у кого є цікаві проекти і хто зацікавлений у співпраці.

З якими інвесторами співпрацює «Київська політехніка»? Що відбувається зі стартапом після залучення інвестицій?

У нас є виходи на всі венчурні фонди України та безліч закордонних. В залежності від специфіки проекту ми підбираємо пул інвесторів, яким його показуємо. В Україні, наприклад, всі фонди спеціалізуються на ІТ, інше їх не цікавить.

Після залучення інвестицій, стартап переходить в Науковий парк, який заходить в пайова участь. Частка «Київської політехніки», в залежності від проекту, первинних вкладень автора і інвестора, може коливатися в межах 5-20%.

А є на рахунку Наукового парку якийсь вже успішно реалізований ІТ-стартап?

Так, компанія UkraineMade. Її створили наші студенти три роки тому. Вони помітили, що величезна кількість напрацювань КПІ порошаться в паперовому вигляді на полицях, хоча вони могли б бути цікаві іноземним інвесторам. Хлопці створили сайт, перевели 10 проектів на англійську мову і розмістили на цьому ресурсі. Через кілька тижнів до нас почали надходити запити з усього світу.

Науковий парк виступав адміністратором проекту. Ми розробили спеціальну систему зв'язку з інвесторами і відкрили сайт для всіх українських підприємців. Сьогодні на UkraineMade інформацію про свої компанії розмістили близько 20 тис. українських підприємств, на сайті опубліковано більше 70 тис. інноваційних проектів. Цей ресурс - один з основних інструментів просування наших розробок за кордон. Він є соціальним і повністю безкоштовним сервісом.

Також, в Polyteco група студентів реалізувала систему «Електронний платіж для студентів». З її допомогою можна оплачувати всі послуги, що надаються КПІ. Хлопці звернулися з пропозицією до ректора у вересні 2012 року, і вже через три місяці система запрацювала для нашого університету. Платежі в КПІ здійснюються без комісій, але в цьому році ми плануємо запропонувати «Електронний платіж для студентів» іншим вузам і, таким чином, монетизувати проект.

Підводячи підсумки, як би Ви описали соціальну задачу «Київської політехніки»?

Наукові школи, такі як у нас в КПІ, створюються десятиліттями, і ми намагаємося зробити так, щоб вони просто не розвалилися під тиском сучасних реалій. Нашому вишу більше 100 років, наші вчені нітрохи не гірше закордонних, і ми намагаємося мотивувати їх на виховання нових поколінь інноваторів. Від цього залежить майбутнє не тільки нашого вузу, а й усієї країни.

Джерело: http://ain.ua/2013/02/15/111988